Ви помічали, що за весь період існування Нобелівської премії – з 1901 року – жінки-вчені стають лауреатками набагато рідше, ніж чоловіки? Багато хто вважає це проявами сексизму та дискримінації, але експерти стверджують, що річ зовсім в іншому. Про те, що ж насправді є причиною такої малої кількості науковиць та як розв’язувати цю проблему – далі в матеріалі.

І знову без жінок

5 жовтня у Швеції та Норвегії почався 119-й Нобелівський тиждень. Відкриттям заходу було відзначення преміями лауреатів з фізіології та медицини.

Традиційно вищу нагороду за наукові досягнення в цій галузі отримали чоловіки – її між собою ділитимуть американські вірусологи Харві Олтер, Чарльз Райс та британець Майкл Хотон за відкриття вірусу гепатиту С. 

Дослідження потребують часу

Останніми роками Нобелівську премію критикують за те, що жінок часто немає в жодній категорії номінацій. Йоран Ханссон, заступник очільника ради директорів Нобелівського фонду, пояснив цю ситуації так:

«Ми дуже пишаємося лауреатами, які отримали премію цього року (2017). Але ми розчаровані, зважаючи на ширшу перспективу, що не було нагороджено більше жінок. Певною мірою це пов’язано з тим, що нам треба більше часу, щоб перевірити й підтвердити відкриття, перш ніж ми зможемо вручити приз. Раніше було ще більше упереджень проти жінок. Якщо повернутися на 20 або 30 років назад, то жінок-учених було набагато менше».

Попри це, в середовищі Нобелівської премії жінок вистачає – три з шести комітетів, що приймають рішення про присудження «нобелівки», очолюють жінки, і в складі всіх комітетів також є жінки.

За що жінки отримують нагороди

У період з початку присудження Нобелівської премії до 2019 року нагородили 923 лауреатів – 869 чоловіків і 54 жінок. Хоча певна тенденція до збільшення кількості жінок все ж таки є. Якщо в минулому жінки подекуди взагалі залишалися без відзнак, впродовж останнього десятиліття щороку нагородами відзначають близько 2 жінок.

Нобелівські премії жінкам за 1901-2019 роки, ілюстрація Niklas Elmehed

Жінки 17 разів ставали лауреатками Нобелівської премії миру, 15 разів – Нобелівської премії з літератури, 12 разів – з фізіології та медицини, 5 разів – з хімії, 4 рази – з фізики та 2 рази – з економіки.

Представники Нобелівського комітету зазначають, що «наразі вживаються заходи для поліпшення показників по жінках-лауреатках, але, ймовірно, мине п’ять-десять років, перш ніж ми побачимо значні зміни в розподілі призів».

Двічі номінована

Найбільш відома жінка, двічі відзначена премією, – Марія Складовська-Кюрі. У 1903 році вона отримала нагороду з фізики за дослідження явищ радіації, ставши першою жінкою-лауреаткою Нобелівської премії. А вже у 1911-му вона знов отримала нагороду спільно з чоловіком П’єром Кюрі та Анрі Беккерелем, але вже з хімії – за відкриття елементів радію та полонію.

Серед тих, хто змінював патріархальний світ

Джейн Аддамс

Джейн Аддамс – президентка Міжнародної жіночої ліги за мир та свободу, яка стала першою американкою, нагородженою Нобелівською премією. Вона отримала її в літньому віці, за чотири роки до смерті, тоді як результати її діяльності вже багато років були відомі.

Аддамс – одна з лідерок суфражистського руху, боролася з нерівністю в усіх її проявах. Створила перший у США благодійний центр і притулок для допомоги родинам європейських емігрантів.

Тоні Моррісон

Тоні Моррісон – романістка, авторка казок, публіцистка та викладачка, а також перша афроамериканка, що стала нобелівською лауреаткою з літератури.

В її книгах йдеться про історію рабства й утиски жінок в США.

Малала Юсуфзай

Малала Юсуфзай – активістка з Пакистану, яка бореться за право мусульманських жінок на освіту. Малала – наймолодша з нагороджених за весь період жінок, на час вручення Нобелівської премії миру дівчині було лише 17.

З 11 років вона вела блог для ВВС, в якому розповідала про життя з талібами (представниками ісламського ультраконсервативного руху) в долині Сват і викладала свої думки про можливості освіти для дівчаток.

У жовтні 2012 року в активістку стріляли за її правозахисну діяльність, тоді Малала отримала поранення голови й мало не загинула.

Вкрадене дослідження

Нобелівські премії можуть бути настільки ж суперечливими, наскільки й престижними. Через зневажливе ставлення до конкурентів/ок, а також загальні упередження (які, зокрема, стосуються жінок) вручення деяких відзнак було дещо спірним.

Розалінд Франклін у Парижі. Фото: Vittorio Luzzati

У 1953 році Розалінд Франклін описала структуру ДНК як подвійну спіраль. Якби лаборант Гослінг не вкрав у неї «знімок №51» і не віддав його Вілкінсу, то Франклін мала б можливість отримати Нобелівську премію. Але лауреати майже ніколи не відзначаються посмертно – Франклін померла за чотири роки до того, як Джеймс Вотсон, Френсіс Крик та Моріс Вілкінс у 1962-му розділили між собою відзнаку.

Жінки та математика VS Альфред Нобель

Пам’ятаєте історію про те, що Нобелівську премію з математики не присуджують, тому що дружина Альфреда Нобеля пішла від нього до вчителя математики? Насправді це просто цікава вигадка. Річ у тім, що шведський хімік взагалі жодного разу не був одружений.

Згідно з заповітом Нобеля, премією мають нагороджувати тих, хто зробив відкриття або винахід, що приніс очевидну користь для людства. Тож математику було виключено з переліку наук, що підпадають під нагородження, як абстрактну.

Не хочуть чи не можуть?

Довгий час доступ до освіти і наукової діяльності для жінок був обмежений. У сферах науки й технологій і зараз є дискримінація за гендерною ознакою.

У дослідженні 2018 року про упередженість до гендеру в Нобелівській премії йдеться про те, що для жінок є багато перешкод на шляху до становлення як вчених, гідних номінації. Вони можуть бути пов’язані з сімейним життям. До того ж є ознаки того, що в академічних колах ресурси для наукової діяльності з більшою ймовірністю надаються чоловікам, ніж жінкам.

Серед лауреаток дійсно часто зустрічаються жінки, які так і не народили дітей, але серед чоловіків таку чітку тенденцію не простежуємо. До молодих жінок іноді ставляться з острахом, не запрошуючи їх на ті чи інші вакансії, тому що «може завагітніти та покинути роботу/дослідження». При такому підході виграють кандидати-чоловіки, а жінки страждають від гіпотетичної можливості народження дитини.

Причина – у стереотипах

Часто вважають, що жінки «не люблять точні науки» та «погано розуміються в розрахунках». Такі стереотипні твердження притаманні як чоловікам, так і жінкам. Попри це, вчені розвінчують ці міфи. Результати кажуть про те, що дівчата та жінки уникають технічної освіти не через когнітивні здібності, а після зустрічі з упередженим ставленням, культурними та суспільними стереотипами, а також через нестачу прикладів для наслідування.

Жінки, як і раніше, недостатньо представлені майже у всіх галузях науки. Проблема полягає в тому, що менша частка студенток вивчає природничі науки на рівні середньої школи, та їхня кількість поступово зменшується на кожному ступені освіти і лідерства. Наприклад, жінок рідко виділяють як перших авторок науково-дослідних робіт, їхні статті з меншою ймовірністю цитуватимуться іншими. Коли ж справа доходить до кандидаток на Нобелівську премію, залишається дуже мало жінок, яких можна номінувати.

Протягом останніх десятиліть зусилля щодо поліпшення представленості жінок у галузях STEM-освіти (Science – наука, Technology – технології, Engineering – інженерія та Mathematics – математика) були зосереджені на протидії цим стереотипам за допомогою освітніх реформ і індивідуальних програм, які можуть збільшити кількість дівчат і жінок, що вступають до технічних вишів. Такий підхід є дієвим, адже жінки все частіше обирають для вивчення точні науки й технічні дисципліни в коледжах та університетах.

Впливає і репрезентація жінок у медіа

Представленість у засобах масової інформації та комунікації успішних жінок дає дівчатам можливість представити себе, в цьому випадку, вченими. Дослідження наочно демонструють, що жіночі образи для наслідування можуть вплинути й на думку абітурієнток про початок наукової кар’єри. Крім того, в більш загальному плані репрезентація жінок у ЗМІ допомагає зрозуміти себе та інших. Таким чином, якщо зображення успішних дослідниць відсутнє в уявленні дівчат і жінок, це може обмежувати їхнє бачення самих себе як вчених.

Наразі журналіст(к)ам необхідно нормалізувати представленість всіх жінок в науці. Для цього потрібно частіше висвітлювати думки фахівчинь, робити новинні та аналітичні матеріали, присвячені науковим дослідженням та винаходам жінок, а також робити оглядові матеріали про дослідниць, що отримали Нобелівську премію (це слугуватиме мотивацією).

Світовою тенденцією в роботі медіа зараз є рівне представлення жінок та чоловіків як експертів/ок та лідерів/ок думок. Українські дослідження мають невтішні результати: вітчизняні медіа цитують жінок як експерток лише у 24% матеріалів, водночас чоловіки в ролі експертів виступають утричі частіше – у 76% матеріалів. Тобто участь жінок у житті науки ігнорується, знецінюється та нівелюється.

Вікіпедія – важлива дрібниця

Наявність, кількість та зміст статей у Вікіпедії про жінок-учених також відіграє важливу роль, оскільки така інтернет-енциклопедія допомагає задокументувати певні відкриття й дослідження. А також цей ресурс є відкритим джерелом для розміщення біографій вчених, портфоліо та профайлів.