Що робити жінці, якщо в метро чи автобусі незнайомець вже втретє «випадково» торкається її грудей чи сідниць? Напевно, ви ставали свідками таких ситуацій. Пасажири громадського транспорту, особливо жінки, часто потерпають від насильницьких дій сексуального характеру, що відбуваються в автобусах та потягах, а також на зупинках та вокзалах. Пропонуємо розібратися, чому ця проблема досі існує в нашому суспільстві та як їй протидіяти.

Що таке статеві домагання, або харасмент?

Sexual harassment (у перекладі з англійської – статеві домагання) – термін, який використовується на позначення будь-якої форми небажаної поведінки сексуального характеру.

Злочини, пов’язані зі статевими домаганнями, поділяються на три категорії: вербальні (словесні), невербальні та фізичні.

До словесної форми харасменту, з якою пасажир(к)и можуть зіткнутися в транспорті, належать коментарі сексуального характеру, повітряні поцілунки, свист, пропозиції щодо сексу («ти така гарна, поїхали до мене», «я б тебе прямо зараз…»).

До невербальних домагань належить оголення, демонстрація статевих органів чи мастурбація, перегляд порнографічних зображень чи відео.

Фізичні домагання – це небажані та настирливі дотики, зокрема, до інтимних зон, насильницькі поцілунки, а також зґвалтування.

Чи актуальна ця проблема у світі?

Домагання у громадських місцях – явище поширене, причому настільки, що у нього навіть з’явилася своя назва: фроттаж або фроттеризм. У медичній енциклопедії фроттеризм визначається як «викривлена форма статевого потягу», при якій людина отримує задоволення, коли треться об тіло іншої людини. Одною з ознак фроттеризму як психічного розладу є потреба домагатися до людей (найчастіше до жінок) – торкатися їх, притулятися без їхнього дозволу, – таким чином, щоб ніхто інший цього не помічав.

Приміром, 15% жінок в опитуванні Transport for London у 2013 р. повідомили, що піддавалися домаганням у громадському транспорті в британській столиці за останні 12 місяців. Лише кожна десята з них звернулася до поліції.

За результатами опитування, проведеного YouGov (2016 р.) за наказом коаліції «Припинимо насильство проти жінок», 64% жінок відчували небажану увагу сексуального характеру в громадських місцях. Серед дівчат 18-24 років ця цифра ще більша – 85%.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Корабельна сосна»: що таке сексизм та як він функціонує в українському суспільстві?

Згідно з дослідженням Національного центру з моніторингу злочинності та кримінальних покарань (ONDRP), щонайменше 267 тисяч осіб стали жертвами сексуальних домагань в громадському транспорті у Франції за два роки (2014-2015 рр.).

За даними ООН за 2017 рік, 90% жінок Шрі-Ланки хоча б раз у житті зазнавали домагань в громадському транспорті, а 50% стикаються з домаганнями постійно.

Ці та інші дослідження й статистичні дані свідчать про те, що ця проблема існує в нашому сучасному суспільстві, починаючи від потягів Запоріжжя – Київ та закінчуючи метрополітеном Торонто.

Соціальна реклама проти домагань у транспорті

Соціальні реклами проти статевих домагань у транспорті вже десятиліттями існують в Англії, США, Мексиці, Франції. В Англії на стендах чи бігбордах зазначається спеціальний номер, на який можна написати SMS – кривдника знайдуть по камерах спостереження і персональному проїзному квитку і покарають.

Однією з найуспішніших і великих кампаній стала британська «Report it to stop it», яка розпочала роботу у квітні 2015 року. Проєкт ґрунтувався на дослідженнях, які стверджували, що 90% постраждалих від сексуальних домагань у транспорті не звертаються до поліції.

Кампанія стала продовженням проєкту співпраці британської поліції та керівництва лондонського транспорту. Проєкт «Project Guardian», який стартував ще у 2013 році, має на меті зробити транспортну систему Лондона вільною від домагань.

«Це не мені має бути соромно. Ніхто не має права створювати тобі дискомфорт небажаними коментарями або дотиками», – йдеться у соціальній рекламі метрополітену Вашингтона, США.

На рекламних плакатах зазначено перелік контактів, куди можна звернутися та поскаржитися. Також жінок заохочують повідомляти про подібні інциденти працівникам станції метро або водіям автобусів.

«Потрися об мене, і я на тебе заявлю. Якщо до вас чіпляються або труться – повідомляйте про це. А краще – фотографуйте і надсилайте нам у поліцейську дільницю» – Бостон, США.

Ієрогліфи 痴 漢, вирізані на долонях, означають відоме в Японії слово «тика» – чоловіків, які домагаються до жінок у громадському транспорті. Зверху на плакаті написано: «Нехай каяття злочинця тика триває все життя», а внизу зазначається: «Якщо ви стали жертвою, негайно зверніться за телефоном 110».

У 2017 році структура «ООН-жінки» в партнерстві з міською владою Мехіко запустила інформаційну кампанію, мета якої полягає в тому, щоб пояснити, що домагання в громадському транспорті не є нормою і природною чоловічою поведінкою, розповісти чоловікам про необхідність шанобливого ставлення до жінок.

Кампанія проходить у два етапи. Спочатку в метро організували соціальний експеримент, де знімали на відео, як чоловіків піддають сексуальним домаганням. Після цього ролики поширювали через соцмережі. Під час другого етапу в міському транспорті поширювалися постери, що інформували чоловіків про правові наслідки сексуального насильства.

Як за кордоном протидіють статевому насильству?

Набиті битком потяги дозволяють зловмисникам уникнути покарання, оскільки завдяки цьому вони можуть виправдатися тим, що небажані дотики були випадковими – в результаті руху транспортного засобу чи через переповненість салону. Постраждалі можуть не знати, хто скоїв на них напад, особливо в час пік, а також можуть не реагувати, вважаючи, що це збіг обставин і випадковість, або просто соромлячись повідомити.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Підростеш – дізнаєшся»: як говорити з дітьми про секс?

Керівництво європейських країн невпинно приймає нові та нові рішення щодо того, як убезпечити пасажирів/ок та зупинити статеві домагання в громадському транспорті. Приміром, у Великобританії заборонено надсилати або демонструвати непрохані інтимні фото чи картинки, а також запущено велику освітню кампанію проти домагань, аби власники пабів, кафе та адміністрація університетів активно протидіяли домаганням у їхніх закладах. Крім того, якщо користувач під’єднується до Wi-Fi у громадському транспорті – автоматично блокуються порносайти.

На британських лініях метро є таємні патрулі, що займаються відловлюванням злочинців на сексуальному ґрунті, а також ведеться програма роботи зі встановлення відеоспостереження. Такі дії, зауважують поліціянти, заохочують пасажирів/ок повідомляти про правопорушення.

У 2017 році метро Лос-Анджелеса запустило Off-Limits – цілодобову гарячу лінію для повідомлень щодо статевих домагань, у якій працюють навчені консультанти. А комп’ютерний застосунок OnDuty від Metro Vancouver дозволяє пасажирам надсилати текстові повідомлення безпосередньо поліції та транспортним офіцерам, а також надає доступ до звітів щодо кримінальних точок міста і зведень злочинів на певних станціях.

Ще у 2010 році було засновано кампанію HarassMap, що направлена на залучення єгипетського суспільства до створення атмосфери, в якій сексуальні домагання є неприпустимими. Волонтери з усього Єгипту працюють з людьми та організаціями, що протидіють харасменту – проводять тренінги та семінари, друкують освітні матеріали. Ця ініціатива спрямована на те, щоб мотивувати критичну масу перехожих протистояти злочинцям, зокрема, фроттеристам.

Японська компанія Shachihata Inc у 2019 році випустила першу партію пристроїв для боротьби з домаганнями в громадському транспорті. 500 таких гаджетів було розкуплено впродовж 30 хвилин після того, як вони з’явилися в продажу. Пристрій нагадує маркер, яким можна непомітно залишити на людині «мітку», помітну тільки в ультрафіолетовому світлі. Завдяки цьому поліціянти зможуть розпізнати зловмисника в натовпі.

Як реагувати на домагання в транспорті?

Міжнародний рух проти домагань Hollaback! зауважує, що правильної чи неправильної реакції в таких ситуаціях немає, але є кілька корисних тактик поведінки:

  • Бути жорстким/ою. Подивитися в очі людини, яка до вас домагається, та різко й голосно засудити її поведінку. Це допоможе привернути увагу оточення.
  • Казати те, що конкретно вас не влаштовує. Наприклад, чітко пояснити, що вам не подобається, коли вас торкаються незнайомі люди, або дати однозначну відповідь про те, що ви не хочете продовжувати спілкування (чи починати його взагалі). Ви маєте бути впевненою/им у своїх словах, не треба відчувати сором чи свою провину в тому, що відбувається.
  • Не треба продовжувати суперечку. Намагайтеся уникнути неприємного спілкування – пересядьте на інше місце, зверніться до кондуктора чи водія за допомогою.
  • Якщо ці дії не допомагають і людина продовжує до вас домагатися, а вийти раніше своєї зупинки у вас немає можливості – знімайте його дії на камеру телефона, фотографуйте зловмисника/цю. Пам’ятайте про те, що такі дії можуть викликати в нього/неї агресію, тому робіть це в оточенні інших пасажирів.
  • Паралельно викликайте поліцію. Пояснюйте ситуацію, беріть номери телефонів свідків, не видаляйте зроблені фотографії.

Які можуть бути наслідки харасменту?

Психологічні наслідки від домагань можуть бути дуже серйозними. Постраждалі дівчата та жінки бояться ходити в кафе та на прогулянку і навіть просто виходити на вулицю, а якщо все ж таки є необхідність перебування в людних місцях, вони прискіпливо обирають маршрути та не ходять безлюдними вулицями.

Для деяких чоловіків та жінок вважається нормальним наполегливо знайомитися в громадському транспорті, та відмови приймають далеко не всі. Тому для тих, хто зіткнувся з подібним, буде некомфортно їздити наодинці (без друзів чи батьків, наприклад), а після цього моторошно пішки прямувати додому.

Чи не найбільш поширеним запобіжним заходом для людей, які пережили харасмент, є поїздки в першій половині дня, очікування транспорту в добре освітлених місцях і уникнення певних зупинок автобусів або потягів.

Жінки найчастіше шукають проблему в собі чи своїх діях («яскраво нафарбувалася», «вдягла коротку спідницю», «провокативно сиділа чи стояла»), але це не так. Ніхто не може бути винним у тому, що зазнав статевих домагань.