Що таке нон-фікшн?

Нон-фікшн – література, сюжети якої засновані на реальних фактах. У перекладі з англійської “non fiction” означає “не вигадка”, тож найголовнішою умовою цього жанру є достовірність. 

Відмінність дитячого нон-фікшну від шкільного підручника полягає у подачі інформації: тексти, як правило, прості, доступні та інтригують, а малюнки – сучасні та яскраві. Аби оповідання не виглядало сухою статтею з Вікіпедії, реальні факти у нон-фікшні “оживляють” художнім вимислом: наповнюють розповідь емоційними переживаннями героїв, вимальовують цікаві сюжетні повороти, додають гумор і розкривають усім відомі факти з нового несподіваного боку. 

Коли я пишу біографії відомих людей, я завжди моделюю у своїй голові ту чи іншу ситуацію, яка відбувалася під час якогось конкретного факту. Таким чином факти обростають “м’ясом”: навколо факту з’являються обставини та якісь персонажі, окрім головного героя. 

Також я завжди намагаюся уявити емоції, які переживали герої під час занчущих для себе подій у житті. І завжди ставлю себе на місце тієї чи іншої людини. Що відчувала би я на місці Чарлі Чапліна, якби раптом дізналася, що моя мати збожеволіла, її забирають до психіатричної лікарні, а мене з братом відправляють до дитячого притулку? Чи засмутилася б я, якби раптом дізналася, що мої батьки мене всиновили, як це було зі Стівом Джобсом? Які слова, наче мантру, повторювала би я собі, якби мріяла про колонізацію Марса, як Ілон Маск? І як вчинила би я, якби мене звинуватили у дружбі с фашистами, як це свого часу сталося з Коко Шанель?

Наділяючи персонажів живими емоціями, я хочу, аби кожна дитина розуміла: усі відомі люди також колись були дітьми. І всі вони переживали (а деякі переживають і досі) нормальні живі емоції: радість, щастя, печаль, біль і розчарування. 

ЧИТАТИ ТАКОЖ: 5 найкращих книжок про самотність – що читати під час карантину?

Коко Шанель, яка здійснила революцію у світі моди, вдягнувши жінок у штани, так і не змогла бути разом із коханням свого життя і померла у самотності. Волт Дісней, який створив найкращі мультфільми усіх часів і народів, хворів на рак легенів, але ніяк не міг кинути палити, знаючи, що шкідлива звичка неминуче зведе його в могилу. Стів Джобс, який придумав айфон (багато дітей, до речі, не знають ім’я Джобса, але коли кажеш їм, що то той самий чувак, який придумав айфон, айпад і макбук, вони одразу захоплено зойкають), відчув депресію, коли його “пішли” з його власної компанії Apple. А Ілон Маск, який просто зараз запускає ракети в космос і випускає черговий електромобіль, так само нервує через свої невдачі та страждає через безсоння на фоні постійного стресу.

Хлопці й дівчата, які закарбувалися у пам‘яті людства своїми неймовірними досягненнями, насправді такі ж люди, як і всі ми. І якщо їм вдалося перетворити власні мрії на реальність, то й дитині, яка читає мою книжку, це також під силу – варто їй лише цього захотіти та докласти зусиль.

Види нон-фікшну

До категорії нон-фікшн належить досить широкий спектр літератури: біографічні, кулінарні, історичні та науково-популярні книжки, а також книжки про здоров’я, красу, стосунки, подорожі, краєзнавство, мистецтво, бізнес, фінанси, релігію тощо.

Для видавництва “Братське” ми з фотографкою Юлією Нієдрою та ілюстраторкою Марі Кінович зробили мегакруту книжку “Ням! Готують діти”: 25 покрових  фоторецептів, починаючи від банальних бутербродів і закінчуючи котлетами, крем-супом і бісквітним тортом з кремом з білого шоколаду. 

Завдяки цій книжці дитина не лише пізнає мистецтво кулінарії (головною метою книжки є довести, що готувати – це весело, цікаво і зовсім нескладно), а ще й дізнається цікаві факти про їжу та отримує нові лайфхаки, які полегшують роботу на кухні.

Для видавництва “Крокус” я написала книжку “Біжи, саламандро!”, яка входить до серії “Цікава Україна”. До серії увійшли книжки-картинки для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку про флору, фауну та географію України.

Факти про ту чи іншу тварину (в моєму випадку про вогняну саламандру, що мешкає у карпатських лісах) подають через художнє оповідання та яскраві ілюстрації. Подібна подача інформації набагато цікавіша для маленьких читачів, ніж чіткі, систематичні й доволі-таки нудні дані з Червоної книги України.

У видавництві “Видавництво” вийшли друком книжки “Це зробила вона” і “Це теж зробила вона” – двотомна збірка коротких оповідань про українок, які так чи інакше вплинули на світ. 

Я написала для цієї збірки оповідання про Турхан Хатідже – дружину османського султана Ібрагіма І, матір султана Мехмеда IV, регентшу Османської імперії в перші роки правління сина. І, чесно кажучи, сама кайфонула від роботи над цими текстом. До того моменту я не підозрювала, що, крім Роксолани, ще якісь українки мали вплив на політику Османської імперії.

Тим часом у видавництві ІРІО б’є рекорди популярності серія для дітей “Видатні особистості”, яка розповідає про життя людей, що поставили світ догори дриґом. Я написала для цієї серії біографії Ілона Маска, Коко Шанель, Стіва Джобса, Чарлі Чапліна, Волта Діснея та Білла Гейтса (біографія Гейтса має вийти друком восени 2020 року, — прим. авт.) і вважаю за необхідне читати подібні книжки дітям. 

На мою думку, такі біографічні нариси наглядно показують дітям, що мріяти можна геть про що завгодно, і абсолютно всі мрії – навіть найбожевільніші – можуть стати реальністю. Усі книжки з цієї серії я наполегливо рекомендую прочитати не тільки дітям, а й усім дорослим. Просто для того, аби зрозуміти: слова “неможливо” у світі просто не існує, і в цьому житті можливо абсолютно все.

У видавництві “Читаріум” незабаром має вийти книжка про здорове харчування, в якій ми з дієтологом Світланою Фус розповімо підлітками, як їжа впливає на наше тіло, який зв’язок між смаженою картоплею та прищиками на обличчі, та чому гостра їжа має вплив не лише на здоров’я шлунка, а й на запах поту. 

Навіщо дітям потрібен нон-фікшн?

Тоді як художня література розвиває дитячу уяву та подекуди вчить вірити у дива, головним завданням нон-фікшну є максимально доступно й достовірно показати дитині реальність, що її оточує. 

Завдяки нон-фікшну батьки можуть на пальцях розказати дитині принципи будови Всесвіту та пояснити закони фізики, а також розповісти, куди поділися всі динозаври, чому після дощу з’являється веселка, звідки беруться корінні зуби і чому випадають молочні, чому зірки з’являють на небі лише вночі, звідки береться бензин і багато-багато іншого.

Добрий нон-фікшн може простими словами пояснити дитині абстрактну математику, складну хімію і заплутану історію – деколи навіть краще, ніж середньостатистичний вчитель у школі. Крім того, нон-фікшн може стати помічником у питанні самопізнання та взаємин з ровесниками. Зазвичай діти соромляться питати у дорослих про секс і статеве дозрівання, тож книга у таких випадках дійсно є ліпшим другом і найкращим подарунком.

Знання, які можна отримати з нон-фікшну, допомагають дитині хизуватися перед друзями та батьками, дивуючи їх цікавими фактами. Нон-фікшн допомагає дитині визначитися з інтересами та захопленнями, зрозуміти власні вподобання щодо майбутньої професії та спонукає до подальших пошуків і досліджень. Крім того, саме нон-фікшн може спонукати дитину почати читати, навіть попри її нелюбов до книжок. 

Ваша дитина не любить читати, проте захоплюється модою? Чому би їй не подарувати біографію Коко Шанель, яка свого часу зробила революцію у світі моди? Діти захоплюються кулінарією? Подаруйте їй книжку з рецептами! Цікавиться малюванням і мріє стати художником? Біографія Волта Діснея вам в поміч. Цікавиться комп’ютерами? Розкажіть дитині про Стіва Джобса та Білла Гейтса – ці двоє свого часу наробили багато галасу своєю комп’ютерною революцією. Дитина захоплюється тваринами та навколишнім середовищем? Тоді серія “Цікава Україна” саме для неї!

Як писати нон-фікшн для дітей?

Мене часто запитують, чи важко писати книжки для дітей. Насправді не так вже й важко. Головне – добре розжувати інформацію, аби діти могли просто покласти її собі до рота й спокійно проковтнути.

Якщо ви хочете пояснити дитині складні речі, уявіть себе на її місці та скажіть такими словами, які б ви хотіли почути, щоб бодай щось зрозуміти. Коли я пишу для дітей, перш за все я пояснюю незрозумілі штуки маленькій дівчинці, що живе всередині мене. Донедавна ця дівчинка й гадки не мала, чим венчурні інвестори відрізняються від звичайних і чому не варто називати Кремнієву долину Силіконовою.

Щодо нон-фікшну як жанру, то тут головне не забувати, що в основі історії завжди лежать реальні факти. Бо епітети, звісно, це добре, проте факти треба подавати такими, якими вони є.

Якщо ж говорити про сам процес написання, то основна робота під час створення нон-фікшн літератури – ретельно вивчити якомога більше достовірних фактів і (бажано) відшукати несподівані в них повороти. А потім зробити такий собі переказ власними словами (як у школі, ага). 

Усі знають, що Коко Шанель є авторкою маленької чорної сукні, та чи багато людей знають, що вона створила це вбрання тільки тому, що перебувала у траурі через втрату коханого й хотіла мати змогу носити траур мало не щодня? Або чому культові парфуми мають назву Chanel №5? Чому саме номер п’ять? Бо парфумер приніс їй кілька пляшечок з ароматами, і Коко сподобався саме той, який був у пляшці під номером п’ять.

Особисто я не знала цих подробиць, поки не почала “копати” біографію Габріель Шанель. Чому її всі називають Коко, я теж, до речі, дізналася саме завдяки дитячій книжці. Втім, як і багато інших деталей з життя відомих людей.